Виховуємо дбайливе ставлення до тварин з казками В. Сухомлинського

Підготувала: Хомік Н.М., вихователь

Дитина пізнає світ по іншому - завдяки різним емоціям та відчуттям. Допоможіть їй пізнавати природу через емоції. В. Сухомлинський казав: « Саме казки відкривають не лише красу, а й істину, без казкової ситуації всі пояснення для дитини мертві, адже мовчить її серце».  Допоможіть дитині розкрити своє серце для пізнання, любові та співчуття. Спробуйте разом з маленькою людиною перевтілитись у героїв казок і ви побачите, як емоційно та радісно вона це зробить, як зміниться її ставлення до живих істот без нудних пояснень та повторень.

Покинуте кошеня

Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно качає головою, хто сміється. Хто жаліє: «Бідне кошенятко», та й іде собі.

Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошеняткові. Притулилося воно до куща та й сидить, тремтить. Поверталась із школи Наталочка. Чує – нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому. Пригорнулось кошенятко до дівчинки. Замуркотіло. Радо-радісіньке.

Запропонуйте дитині розіграти оповідання. Нехай вона перевтілиться в маленьке кошенятко, спробує показати спочатку горе та відчай маленької тваринки, а потім – радість від того, що вона комусь потрібна.

              Обговоріть з дитиною, що вона відчувала, як би вчинила на місці кошеняти або дівчинки. Правильні відповіді прийдуть через відчуття та емоції.

            Дитина сама зрозуміє та зробить висновки, що про тварин треба піклуватись, не викидати на вулицю як непотріб, любити та оберігати все живе.

Розкажіть дитині казку з використанням  іграшок. Дайте відчути, як непросто взимку тваринам, як вони поводяться. Нехай дитина відчує і занепокоєння зайчика, і доброту та спокійну розважливість Місяця. Спитайте у дитини, що вона відчувала б і як би вчинила на місці зайчика.

Зайчик та місяць

Холодно взимку Зайчикові. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Мороз тріщить, сніг проти Місяця блищить, холодний вітрець з яру повіває.

Сів Зайчик під кущем, простяг лапки до Місяця, просить:

— Місяцю, любий, погрій мене своїми променями, бо довго ще Сонечка чекати.

Жалко стало Місяцеві Зайчика, він і говорить:

— Іди полем, полем, я тобі дорогу освітлю, прямуй до великого стогу соломи.

Попрямував Зайчик до стогу соломи, зарився в стіг, виглядає, усміхається до Місяця:
— Спасибі, любий Місяцю, тепер твої промені теплі-теплі.

 

Завдяки емоціям та відчуттям, у невимушеній формі, у дитини сформуються уявлення про прикмети зими, особливості зимування тварин, про взаємозв’язки у природі.