Виховуємо дбайливе ставлення до рослин з казками В. Сухомлинського

Підготувала: Хомік Н.М., вихователь

Навчити зберігати природне середовище, дбайливо ставитись до рослин, відчувати свою відповідальність за збереження природного довкілля – це не тільки завдання педагогів, але й батьків. Просто говорити: «Не роби це? Не чіпай того?», не має ніякого сенсу та змісту. Дитина повинна відчути та усвідомити необхідність тієї чи іншої дії. На допомогу прийдуть оповідання В. Сухомлинського. Вони дозволять дитині інакше подивитись на світ  та побачити наслідки руйнівних дій.

Прочитайте дитині оповідання.

Відломлена гілка

Уздовж паркової алеї біг хлопчик. Був ясний весняний день, на деревах співали пташки, серед квітів літали барвисті метелики. Хлопчикові було весело. Він біг, розмахуючи руками.
Уздовж алеї росли маленькі липки, їх недавно посадили. На гілочках зеленіли ніжні пахучі листочки.
Хлопчик зривав їх і кидав собі під ноги. Тішився собі. От зупинився біля однієї липки. Та не листочок відірвав, а цілу гілочку відчахнув. Гілочка впала додолу.  Хлопчик на хвильку зупинився, глянув на тремтячі листочки. Глянув і на липку. З північного боку зяяла ранка... Хлопчикові стало жалко липки, та жалість у його серці жила недовго. Бо надворі був такий радісний, сонячний день... Хлопчик переступив гілочку й побіг далі.

Минуло багато-багато літ. Хлопчик виріс, став дорослий. Потім діти його повиростали й стали дорослі. А колишній хлопчик став дідусем.

Ось теплого весняного дня прийшов він до того парку, де бігав у дитинстві малим пустотливим хлоп’ям. Уздовж алеї росли високі стрункі липи. Тільки одна була мовби поранена з північного боку. У неї ніби руки не було. Замість гілки — глибокий шрам.

Дідусь зупинився. Упізнав липу. Це він давно колись відчахнув її гілочку. І ось тепер на високому стрункому дереві не було великої гілки.  Менше листя зеленого, менше цвіту липового, менше співу бджолиного — бо він зламав гілочку. Менше й радості в світі.

Дідусь зітхнув. Він стояв на алеї й дивився на рівну доріжку, якою біг маленький хлопчик

Спитайте у дитини:

-         Чи правильно робив хлопчик?

-         Що трапилось з деревом багать років потому?

-         Чому стало менше радості на світі?

Зрубали вербу

Над ставом росли дві верби. Усе, було, дивляться у воду. Тихого ранку їхнє листячко ні ворухнеться, ні зашепотить. А коли на гілку сідала пташка, воно тремтіло. Верба дивувалася: хто ж це прилетів?

Одного разу прийшов до ставка чоловік із сокирою. Підступив до однієї верби, замахнувся, рубонув. Полетіли тріски. Здригнулась верба, застогнала. А листочки тривожно й питають один одного: що це він робить? Упала верба. Занімів ставок, мовчить очерет, закричала тужливо пташка. Сіра хмарина заступила сонце, і стало похмуро.

Лежить зрубана верба. А листочки перешіптуються та вербу питають:
— Чого це ми лежимо на землі?
Де цюкала сокира, там виступили сльози. Чисті, прозорі, вони падали на землю.

Спитайте у дитини:

-         Від чого навколо стало сіро та похмуро?

-         Як ті гадаєш, чому плакала верба?

-         Для чого чоловік зрубав вербу?

-         Чи можна використовувати на дрова щось інше?

 

Завдяки казкам дитина відчує і біль верби, і сум від зламаної гілки. А головне – навчиться берегти та цінувати все живе.