Вплив родинного спілкування на

комунікативно–мовленнєвий розвиток дошкільника

 Підготувала: Силіна О.В., вихователь

    Спілкування з дорослими є головним фактором психічного розвитку з народження дитини упродовж перших семи років її життя, тому порушення родинного спілкування є одним із найбільш значущих чинників виникнення негативних тенденцій у комунікативно-мовленнєвому розвитку дитини. Для забезпечення успішного розвитку дитини батьки повинні оцінити специфіку власного спілкування з дитиною та визначити, чи варто продовжувати такий тип спілкування чи варто його змінити.

      Міжособистісна комунікація в сім’ї сприяє формуванню у дитини базових уявлень про спілкування між людьми загалом.

Відкритість та висока активність спілкування в сім’ї, використання норм мовленнєвого етикету, мовленнєві прояви любові, емпатії, поваги, та підтримки, використання образності та виразності мовлення – все це сприяє розвитку комунікативно-мовленнєвої компетентності дитини.

Яким чином спілкуватись з дитиною? Спочатку проаналізуйте Ваше спілкування з дошкільником  визначте його тип:

1) ГАРМОНІЙНИЙ - характеризується оптимальним емоційним контактом. Батькам подобається дитина такою, якою вона є, вони поважають її індивідуальність, симпатизують їй, прагнуть проводити багато часу разом з дитиною, схвалюють її інтереси і плани, зацікавлені справами і планами дитини, багато часу спілкуються з дитиною, співчувають їй.

2) ЛІБЕРАЛЬНИЙ - характеризується вседозволеністю, надмірною емоційною дистанцією з дитиною. Батьки прагнуть приписати дитині особисту і соціальну неспроможність, інтереси, захоплення, думки і відчуття дитини здаються неважливими,

притаманний низький рівень контролю з боку батьків. Спостерігається нестійкість стилю виховання і спілкування.

3) АВТОРИТАРНИЙ - характеризується зайвою концентрацією на дитині. Батьки зазвичай сприймають свою дитину молодшою за реальний вік, непристосованою, невдахою. Дитина в таких сім’ях в центрі уваги батьків, які віддають їй багато сил і часу, позбавляють самостійності, пригнічують, ставлячи численні обмеження і заборони, вимагають від дитини беззастережної слухняності.

4) ІНДЕФЕРЕНТНИЙ - характеризується поверховістю, легковажністю до питань виховання, неуважним ставленням до дитини, надмірною емоційною дистанцією з дитиною. Батькам здається, що дитина не досягне успіху в житті через низькі здібності, погані схильності до навчання, вони не довіряють своїй дитині, досадують на її неуспішність і невмілість; батьки проявляють байдужість, мало часу приділяють спілкуванню з дітьми ;

5) НЕГАРМОНІЙНИЙ - характеризується надмірною емоційною дистанцією з дитиною. Здебільшого батьки відчувають та виявляють по відношенню до дитини злість, досаду, роздратування, образу, не довіряють дитині і не поважають її, прагнуть нав’язати дитині у всьому свою волю, не можуть пристати на її точку зору, за вияви дитиною власних поглядів та бажань суворо карають.

Визначились з типом спілкування? Пропонуємо Вам ознайомитись з результатами, які ви отримаєте у разі такого спілкування.

         При ГАРМОНІЙНОМУ та АВТОРИТАРНОМУ типах родинного спілкування комунікативно-мовленнєвий розвиток дошкільників зазвичай на  високому рівні. Це зумовлено тим, що дитина в сім’ї з авторитарним типом родинного спілкування знаходиться в центрі уваги батьків, які віддають їй багато сил і часу, прагнуть пришвидшити розвиток дитини.

Найбільш сприятливим для комунікативно-мовленнєвого розвитку дошкільника є ГАРМОНІЙНИЙ тип родинного спілкування, бо при АВТОРИТАРНОМУ відзначено наявність полярних проявів – від дуже низького до дуже високого рівня комунікативно-мовленнєвого розвитку дошкільника. Загальна тенденція проявляється в тому, що чим кращі партнерські стосунки в сім’ї, чим частіше батьки виявляють зацікавленість дитиною, заохочують до спільного проведення часу, до мовленнєвої активності, тим вищий рівень комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини.

         При ІНДЕФЕРЕНТНОМУ, ЛІБЕРАЛЬНОМУ ТА НЕГАРМОНІЙНОМУ типах родинного спілкування комунікативно-мовленнєвий розвитку у дошкільників знаходиться на низькому рівні або відсутній. Це обумовлено вседозволеністю, низьким рівнем контролю за дитиною, батьки несерйозно ставляться до розвитку дитини або проявляють байдужість, через це недостатньо часу проводять з нею, що, в свою чергу, і призводить до затримки  комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини.

     Отже, можна стверджувати, що комунікативно-мовленнєвий розвиток дошкільників значною мірою зумовлюється типом родинного спілкування.

Як спілкуватись з дитиною  - залежить саме від Вас!

Пам’ятайте – дитина потребує Вашої любові, уваги та підтримки!